Неоконченный роман

[saga_zp]

Цілунки тобі знайомі
і шепіт, і руки ніжні.
Побачення в пів на сьому
улітку чи в зиму сніжну.
І стогін, і крик, і ночі,
і пристрасні, і зів’ялі.

І те, як світились очі,
і те, як вони згасали.
І зрада, і плач, й цигарка,
яку загасили в серце.
Ти – лавка в міському парку.
То доля. Тому не сердься
Софія Кримовська